Дунайський біосферний заповідник: огляд, чим зайнятися, екскурсії, як дістатися
Дунайський біосферний заповідник, розташований у північно-східній частині дельти Дунаю, на кордоні з Румунією, — одне з найнеймовірніших і найкрасивіших місць України. Являючи собою систему внутрішніх прісних і солоних водойм з незліченними острівцями і плавнями, заплавами і заливними луками, він знаменитий мальовничими ландшафтами і величезним розмаїттям рослин і тварин, серед яких рідкісні й червонокнижні, включно з азіатськими буйволами і кучерявими пеліканами.
Зміст
ПриховатиГеографія та історія
Дунай — друга за довжиною річка Європи. Вона бере початок у Німеччині, в горах Шварцвальда, і тече територією 10 країн. Подолавши шлях завдовжки майже 3 тисячі км, Дунай впадає в Чорне море численними рукавами значної дельти. Вона займає територію площею понад 50 000 га і є найбільшим водно-болотним комплексом Європи, що підлягає збереженню.
На початку 80-х років XX століття тут організували державний заказник «Дунайські плавні», а в 1998-му на його базі створили Дунайський біосферний заповідник (ДБЗ). Роком пізніше він став частиною румунсько-українського резервату «Дельта Дунаю», а на початку 2000-х до складу заповідника було включено верхів’я озера Сасик і частину Джантшейського озера.
Унікальність ДБЗ у тому, що його територія природним чином щорічно збільшується на кілька десятків гектарів. Річ у тім, що Дунай постійно приносить сюди тисячі тонн мулу і піску, з яких утворюються нові коси та острови. Нова суша в дунайській дельті автоматично отримує статус заповідної.
Структура
Дунайський біосферний заповідник складається з кількох природних комплексів, найбільшими і найбільш значущими серед яких є чотири.
- Морська, або вторинна, дельта Кілійського рукава Дунаю. Кілійське гирло — найпівнічніший і багатоводний рукав, через який проходить майже три чверті загального стоку річки. Саме на цій ділянці найактивніше відбувається дельтоутворення, тобто приріст нової суходолу: з’являються нові острови, піщані пересипи, формуються заплавні ліси, зарості осоки та очерету. Ця частина заповідника примітна тим, що менше за інших зазнала впливу людини. Вона ж вважається найбільш доступною для туристів.
- Стенцівсько-Жебрянські плавні — один із найцінніших і найбільш значущих природних комплексів Дунайського біосферного заповідника. Насамперед тим, що являв собою ідеальне місце для гніздування птахів: потомством тут обзаводилися ледь не половина всіх пернатих, які живуть в українській частині дунайської дельти. Але поява дамби порушила екосистему плавнів, і зараз ведеться робота з її відновлення.
- Жебріянська гряда — піщана гряда в північній частині дельти по сусідству зі Стенцовсько-Жебріянськими плавнями, що утворилася на березі однієї із заток Чорного моря понад тисячу років тому. Вона бере початок від курортного селища Приморське і тягнеться майже на 12 км. Для гряди характерні ділянки дюн, тобто піщаних пагорбів, і улоговин, заповнених водою, що перемежовуються. Такий рельєф чудово підходить для зростання рідкісних видів орхідей, якими і примітна Жебріянська гряда. А ще вона цікава тим, що тут живуть безліч видів комах, включно з червонокнижними, і птахи, що мешкають у соснових посадках.
- Острів Єрмаков — один із найбільших островів української дельти Дунаю, який називають її перлиною. До недавнього часу тут були озера, куди на нерест заходила риба, і гніздилися понад дві сотні видів пернатих. Але за радянських часів на острові звели дамби, щоб мати можливість вирощувати тут очерет для виробництва паперу. Рішення виявилося помилковим: через високу мінералізацію та засолення земель зробити цього не вдалося. Після цього на Єрмакові намагалися вирощувати різні сільськогосподарські культури, потім — випасати худобу. Втручання людини призвело до того, що ці землі стали майже млявими.
У 2009 році почалися роботи з порятунку екосистеми острова. Дамби частково зрізали, існуючі протоки і канали прочистили, внаслідок чого вода знову стала вільно проходити через територію Єрмакова. Невдовзі він знову почав нагадувати водно-болотне угіддя, куди повернулося безліч птахів — їхня кількість збільшилася щонайменше у 20 разів. Крім того, почав рости ліс, утворилися луки, десятки водойм, стала заходити на нерест риба. Кілька років тому на острів завезли азіатських буйволів, повернули диких коней та інших тварин. Різноманітність його фауни швидко зростає.
Флора і фауна
На території Дунайського біосферного заповідника росте майже 1000 різновидів рослин. Здебільшого це болотна та водна рослинність. Лідер за різноманітністю флори — Жебріянівська гряда. Серед інших тут зафіксовано понад півсотні ендеміків, четверта частина яких занесені до Червоної книги України. Серед них :
- водяний горіх;
- біле латаття (воно ж лотос);
- реліктова папороть;
- гвоздика бессарабська;
- меч-трава болотна, яка росте тільки в дельтах Дунаю і Дніпра.
У плавнях заповідника переважає лісова та чагарникова рослинність. Рекордсмен тут — обліпиха крушинова: її зарості в ДБЗ — найбільші в країні.
Фауна дунайської дельти ще багатша. За кількістю і різноманітністю видів їй ледь знайдуться рівні у всій Європі. Одних тільки комах тут близько двох тисяч різновидів, частину з них внесено до Червоних книг України та інших країн. Земноводних у заповіднику з дюжину видів, найпоширеніші — озерна і їстівна жаби, квакша і дунайський тритон. Плазунів наполовину менше, найчастіше трапляються болотна черепаха та вуж.
Найбільше в Дунайському заповіднику птахів — понад три сотні різновидів, п’ята частина яких є рідкісними та перебувають під охороною. Найчисельніші пернаті в дельті — малий баклан і неймовірно красива колпиця з родини ібісових. Крім них, тут можна зустріти сіру і руду чапель, річкову і рябогого крячків, лебедя-шипуна, який є найбільшим представником пернатих у заповіднику, лисицю, зимородка, каравайку, сизоворонку, орлана-білохвоста.
З рідкісних видів у ДБЗ водяться кучерявий і рожевий пелікани. Їхні величезні зграї, що синхронно злітають над водоймами, — фантастичне видовище. Ці птахи зазвичай проводять зиму в теплій Африці, а в дунайській дельті живуть з весни до осені. Їжі тут для них вдосталь: у Дунаї водиться понад сто видів риб.
Ссавців у Дунайському заповіднику близько півсотні різновидів, включно з червонокнижними. Найцікавіші — європейська норка, єнотоподібний собака, ондатра, горностай. А в плавнях можна побачити очеретяного кота, якого ще називають болотною риссю. Він справді схожий на рись: у нього руда шерсть, потужні лапи та пензлики на вухах. Активний очеретяний кіт переважно вночі, а вдень спить — найчастіше в дуплі, яке вистилає сухою травою. Харчується рибою, за якою спритно полює.
Віднедавна в дельті Дунаю живуть азіатські, або водяні, буйволи. Їх заселили сюди кілька років тому, і ці полорогі тут чудово освоїлися і навіть дали потомство.
Чим зайнятися і що подивитися
Самостійно відвідати Дунайський біосферний заповідник практично неможливо.
- По-перше, для туристів доступні лише певні його ділянки з прокладеними маршрутами.
- По-друге, близько 30% території перебуває під суворою охороною: сюди допускаються тільки наукові співробітники резервату.
- По-третє, значна частина ДБЗ це водно-болотні угіддя, і пересуватися ними самому непросто.
Знайомство із заповідником краще почати з його інформаційно-туристичного центру, який розташований у місті Вилкове за адресою: вул. Петра Сагайдачного, 4 (колишня Нахімова). Там діє кілька тематичних експозицій, що розповідають про природу дельти та життя людей у її околицях. Найбільш вражаючий експонат тут — тривимірна карта ДБЗ, зроблена зі скла та металу. На ній позначені всі зони резервату, кожна з яких по-своєму підсвічується. Тут навіть є рухомі фігурки рослин, звірів і птахів, що мешкають у дельті.
В інформаційно-туристичному центрі Дунайського біосферного заповідника пропонують кілька екскурсій, зокрема:
- «Нульовий кілометр» (до місця, де річка впадає в море);
- «Шлях до птахів» на Єрмаків острів;
- «Лісове озеро»;
- «Заповідне взмор’я»;
- «Нова земля».
Періодично додаються нові маршрути.
Як дістатися
Більшість екскурсій до Дунайського біосферного заповідника стартує в місті Вилкове. Тож для початку слід дістатися сюди. Найзручніше — через Одесу, звідки в цьому напрямку ходять автобуси та маршрутки. Вони відправляються з автовокзалу «Привоз». Орієнтовний час у дорозі — 3,5–4 години.
Із Києва до Вилкового можна дістатися без пересадок прямим рейсовим автобусом.










