Вилкове: що подивитися, екскурсії, як дістатися – огляд

Вилкове – це невелике, з населенням трохи більше восьми тисяч осіб, містечко на краю Одеської області, що розташувалося в українській частині дельти Дунаю на кордоні з Румунією. Його, розшматованого сіткою рукотворних каналів, називають українською Венецією і перлиною придунайського пониззя. Сюди приїжджають, щоб побачити, як живе місто на воді, вирушивши в мандрівку вузькими каналами-єриками, скуштувати знаменитий дунайський оселедець і місцеве вино “Новак”, а заразом побувати на Нульовому кілометрі Дунаю, щоб загадати бажання і примножити добробут.

Зміст

Історія

Вилкове

Селище на місці сучасного Вилкового з’явилося 1746 року. Його заснували старообрядці-липовани, які втекли з царської Росії за часів церковного розколу, ховаючись від переслідувань. Вони першими почали освоювати болотисту місцевість у порослих очеретом дунайських плавнях. На той час поселення було відоме як Липованське. Через 16 років воно перетворилося на невелике місто.

Невдовзі поряд зі старообрядцями притулок тут знайшли запорізькі козаки, які втекли сюди після руйнування Запорізької Січі. Саме вони дали місту його нинішнє ім’я. Козаки звернули увагу, що в цьому місці Дунай розгалужується на кілька рукавів, нагадуючи вилку. Тоді ж Вилкове стали називати містом на трьох водах і семи вітрах.

Дерев’яні тротуари на палях у Вилковому

У ті часи ця місцевість мало підходила для життя і господарювання: багнисті болота, густі зарості та регулярні повені. Але вилківчани знайшли вихід. Вони перекопали острови, утворені рукавами Дунаю, каналами, що призвело до зниження рівня води. Із накопаного мулистого ґрунту побудували штучні острівці, на яких уже зводили будинки, розбивали сади й городи. Рукотворні канали, які тут прозвали єриками, з’єднали численними містками, а вздовж них замість доріг проклали так звані кладки – дерев’яні тротуари на палях. Береги каналів, які відігравали роль міських вулиць, зміцнювали, обсаджуючи деревами та очеретом.

Сьогодні у Вилковому налічують близько 70 великих і маленьких островів, оперезаних майже 50-кілометровою мережею каналів, які сіткою з’єднують два рукави Дунаю. Найпопулярніший транспорт тут – човни особливої конструкції, каюки, які місцеві роблять самі. Вузькі й довгі, вони нагадують гондоли, а переміщаються на них, відштовхуючись від дна довгим веслом, яке тут називають бабайкою. У кожної сім’ї в місті є щонайменше один, а частіше кілька човнів.

Панорама дельти Дунаю у Вилковому

Численні канали, за які Вилкове прозвали українською Венецією, нині займають менше половини площі міста. Останнім часом вони стрімко міліють, місцями перетворюючись на зарослі очеретом канавки. Повноводних каналів тут залишилося не так багато, тож у Вилкове потрібно поспішити, щоб встигнути застати візитну картку міста і відчути його колорит. Поки єрики не залишилися в історії.

Чим зайнятися і що подивитися

Будинки і канали у Вилковому

Щоб побачити те саме Вилкове з туристичних буклетів, знайомство з ним варто почати зі старої частини, де збереглася сітка каналів, на острівцях між якими тісняться маленькі акуратні будиночки. Місцеві жителі тут, як і раніше, пересуваються на гостроносих човниках або пішки – дерев’яними кладками.

Микільська церква у Вилковому

Тут же, у центральній частині, розташовані основні визначні пам’ятки міста. Серед них:

• два старообрядницькі храми – Микільська церква і церква Різдва Пресвятої Богородиці з дзвіницею, з якої відкривається гарний вид на місто;
• у непримітній будівлі Будинку рибалки працює незвичайний історико-краєзнавчий музей, створений місцевим художником. Він зібрав вражаючу колекцію артефактів, що розповідають про історію Вилкового та побут його мешканців: старовинні книги і фотографії, предмети побуту та одягу старовірів-липівчан, зразки зброї. У центрі залу – один із перших човнів, на якому козаки пересувалися каналами. Окремий зал присвячений колекції картин із пейзажами Вилкового.

Краєзнавчий музей А. Шаронова у Вилковому

Недалеко від музею, ближче до Дунаю, розташовані два найвідоміші монументи міста на воді:

1. пам’ятник Липовану, першому жителю Вилкового;
2. пам’ятник Святому Миколаю, захиснику моряків, рибалок і мандрівників.

Далі можна вирушити до Бєлгородського каналу, найширшої водної артерії міста, де взяти човнову екскурсію старою частиною Вилкового, яка найкраще зберегла антураж і колорит незвичайного поселення.

Дегустація дунайського оселедця в кафе Вилкове

Це чудова нагода подивитися на місто з води і побачити його таким, яким знали його засновники: з невеликими одноповерховими будиночками, біля кожного з яких обов’язково облаштований дерев’яний причал і “гараж” для човнів, вузькими, завширшки у дві дошки, кладками, і хиткими містками, перекинутими через канали.

А після – зробити зупинку, щоб в одній з місцевих кав’ярень скуштувати вилківську рибну юшку з димком, яку тут готують за особливим рецептом, і знаменитий дунайський оселедець. Останній – один із символів Вилкового, значимість якого тут навіть увічнили пам’ятником. До рибних страв тут обов’язково запропонують вино “Новак”, яке виготовляють з однойменного сорту винограду, що росте прямо у воді або на намитому мулі. Місцеві запевняють, що він має особливий смак і аромат. Пляшку такого вина можна прихопити з собою як сувенір.

Дунайський біосферний заповідник

Мешканець Дунайського біосферного заповідника

Із самого Вилкового теж є цікаві екскурсії. Наприклад, у розташований по сусідству Дунайський біосферний заповідник. Займаючи територію площею понад 50 тисяч гектарів, він охоплює острови, плавні та озера дельти, а також двокілометрову ділянку акваторії, де Дунай вливається в Чорне море. Заповідник цікавий мальовничими ландшафтами, рідкісними рослинами і червонокнижною живністю.

Але враховуючи, що ці території – водно-болотні угіддя, найбільше тут пернатих. Особливою удачею вважається застати тут рожевих пеліканів. У теплу пору року вони гніздяться в дунайських плавнях, і, якщо дочекатися безвітряної погоди, можна побачити цілі зграї, які налічують до тисячі особин.

0 км Дунаю

Крім оглядових екскурсій Дунайським біосферним заповідником, є тематичні. Одна з таких – водна прогулянка до пам’ятника “Нульовий кілометр”, який встановлено в місці, де Дунай впадає в Чорне море. Це єдина річка в Європі, яку вимірюють не від витоку до гирла, а навпаки. З бетонним нулем зазвичай не тільки фотографуються, а й з азартом стрибають через нього. Вважається, що цей нехитрий ритуал дасть змогу обнулити всі гріхи і додасть ще один нуль до зарплати.

Екскурсію до Дунайського біосферного заповідника можна замовити в його офісі, що розташований у Вилковому за адресою: вул. Татарбунарського повстання, 132-А, у турагентствах міста або домовитися з місцевими рибалками. Останні складають ледь не чверть усього населення Вилкового. Риболовля з давніх часів була одним із ключових промислів тут, що й не дивно: у дунайській дельті мешкає понад сотня видів риб, серед яких сом, судак, щука, короп та інші. Якщо захочеться порибалити, місцеві розкажуть, де найкраще це робити – щоб відхопити найкращий улов і водночас не порушити правил заповідника, – і за потреби допоможуть зі снастями.

Як дістатися

Човни біля причалу у Вилковому

Їхати до Вилкового найзручніше на своєму авто. Шлях пролягає трасою М15 “Одеса – Рені”. Їхати потрібно до села Спаське, а там звернути на автодорогу територіального значення Т1628, яка приведе до Вилкового. 40-кілометрову ділянку дороги нещодавно відремонтували, тому якість дорожнього покриття хороша.

Проїзд на каюку каналом у Вилковому

Якщо вибір обмежений громадським транспортом, краще віддати перевагу варіанту через Одесу. До обласного центру з різних регіонів країни можна доїхати рейсовим автобусом або поїздом, а там пересісти на автобус або маршрутку до Вилкового, які вирушають з автостанції “Привоз”. Приблизний час у дорозі – 3,5-4 години.

Прямі автобуси до Вилкового також є з Києва та Херсона.